Міхась Мацкевич
Це ти. Двадцять з чимось років, місцевий, народився в Ольшанах. Фельдшер-ветеринар: лікуєш і людей, і худобу. Старого лікаря Зарембу німці вивезли, тож ти єдиний лікар на всю округу, і кожна сторона це знає. Саквояж дістався тобі від батька. Ти хочеш лишитися просто лікарем, але на війні так не виходить: кожен вибір лягає на чиюсь шальку, а чистих рук не залишається ні в кого. Рідкісні перевірки вирішують дві характеристики: Самовладання (не здригнутися, збрехати в обличчя) і Лікарське вміння (точність рук, діагноз, операція в польових умовах).
Альона
Твоя дружина. Сумління й опора, причина берегтися. Вона тримає тебе людиною, коли в хаті ховають чужого й кожен стук у двері може бути останнім. Вона не лише чекає: вирішує, ризикує, ховає, сперечається й уміє сказати «ні». Голод, холод і страх б’ють по ній сильніше, ніж по тобі, і її довіру можна втратити. Альона чекає дитину, і відтоді в кожного твого рішення з’являється ще одна ціна.
Микитка
Хлопчисько-пастух, онук баби Августини. Непомітний: хто зверне увагу на пацана з коровами? Тому він таємний зв’язковий села з лісом: носить записки, чує чужі розмови, знає стежки, яких немає на жодній мапі. Виріс на болоті й ходить ним, як по підлозі. Дитяча невинність на війні: він може злякатися, збрехати, образитися, але його не зламати. На нього можна покластися, і саме тому за нього страшно.
Баба Августина
Знахарка, травниця й повитуха, бабуся Микитки. Живе на хуторі за твані, де пахне сушеними травами й димом. Твоя союзниця: учить, чим збити жар і як спинити кров, а одним словом відводить лихо. Її народна медицина стоїть поруч з твоїм фельдшерським ремеслом, а не проти нього. До неї йдуть і свої, і чужі, а вона поводиться так, ніби нічого не знає. Але старість і зима нікого не шкодують, і твої рішення відгукуються й на ній.
Резо
Реваз Мікеладзе, збитий радянський льотчик, грузин, поранений. З його переховування починається історія: однієї ночі його приносять до тебе в хату. Двічі чужий: мова й обличчя видають його з першого слова, видати за місцевого майже неможливо. Врятувати його означає підставити все село, бо за переховування розстрілюють. Він жартує навіть тоді, коли немає чим жартувати, і обіцяє: «Побачимось, у Корзуна свої стежки». Ця лінія не закривається одним розділом.
Батька Корзун
Командир партизанського загону. Літній, місцевий, хитрий і жорсткий. Знає болото краще за німців і користується цим. Загін уже діє, і на фельдшера він виходить сам: спершу через зв’язкових, потім напряму. Він кличе тебе в ліс, але не вмовляє: ставить перед фактом, що люди хворіють і помирають. Він уміє брати в борг і вміє вимагати плату. Для когось він порятунок, для когось нова влада, що теж бере своє.
Язеп
Староста мимоволі. Свій, із села, але поставлений німцями й змушений виконувати їхні накази: рознарядки, списки, заручники. Не лиходій: розчавлений між селом, яке його ненавидить, і владою, яка йому не довіряє. Коли село просить заступитися, він шукає шпарину в наказі. Коли німці вимагають імен, тримає слово до останнього. Ти знаєш його з дитинства, і тим болючіше, коли доводиться вибирати, кого з вас двох він згадає.
Стась
Поліцай із місцевих, колишній знайомий. Запопадливий, вислужується, зводить старі порахунки. Гіркий образ колабораціонізму: він не чужий, він виріс на сусідній вулиці, і саме тому знає, куди вдарити. Тисне підозрами, збирає доноси, вимагає імена. Та й у нього є своє: мати, образа, страх опинитися не на тому боці. Його можна боятися, можна ненавидіти, можна зрозуміти. Він тобі не друг, але й не карикатура.
Вебер
Комендант. У колишній школі його комендатура й німецький шпиталь. Сухий, в окулярах, уранці бігає навколо церкви, наче жодної війни немає. Любить порядок до тремтіння й вірить у папери. Банальність зла: не звір і не садист, а виконавець, який вважає себе розумною людиною. Йому потрібен лікар, і він уміє запропонувати те, від чого не можеш відмовитися: ліки, перепустку, захист. Але в кожної послуги своя ціна, і записує він її так само дбайливо, як усе інше.
Косс
Штурмфюрер, кат із зондеркоманди. Неприкрите зло, на відміну від Вебера: йому потрібні не порядок і не папери, а зачистка. Приїздить, коли треба показати силу, і читає доноси так, наче шукає привід. Цілковита протилежність коменданта, і в якийсь момент ви опиняєтеся по один бік, бо обидва не хочете, щоб усе згоріло. Але в Косса є слабкість, про яку він сам не говорить: він боїться зарази.
Сич
Молодий, меткий партизан-зв’язковий з очима пораненого звіра. Зустрічає тебе в землянці в Чорному бору. Недовірливий: спершу перевіряє, чи ти свій до кінця. Говорить тихо, без манівців, чистить трофейний автомат і не любить зайвих слів. Його світ зводиться до «свій» і «чужий». Він приносить вісті з лісу, веде тебе до поранених і показує, що означає не «лікувати», а «воювати». Між вами з часом з’являється щось схоже на повагу.
Дід Тодар
Старий, колишній заручник: бачив, як німці роблять з людини приклад, і лишився жити. Після Язепа староста в Ольшанах. Не скаржиться й не прощає, але знає ціну слову. До нього йдуть по пораду й по правду, якої немає в інших. Його примовка: «Прокляте місце, а не людина». Коли настане строк, від твого ставлення до нього залежить, чи встигне він піти.
Алесь
Хлопець із сусідньої вулиці. Восени начепив поліцайську пов’язку: з голоду, зі страху, як багато хто. Потім зірвав її, втік і з’явився на твоєму порозі з розбитим обличчям і очима загнаного звіра. Не герой і не підлота, а людина, яка зробила вибір, про який шкодує. Ліс може його прийняти, село може відвернутися, ти можеш прогнати або сховати. Що з ним буде, залежить від тебе. Спокута не буває швидкою, але буває ділом.
Німець-хлопчисько
Поранений солдат вермахту, майже твій ровесник. Дзеркало Резо: поранений, чужий, у чужому домі, має листи від матері й тугу за домом. Лікувати ворога чи залишити вмирати? Клятва лікаря проти ненависті. Що б ти не вирішив, ти дізнаєшся його ім’я, і воно запам’ятається. Для Вебера він не просто «втрата», і в потрібний момент це знадобиться.
Малюк
Твоя дитина, що народиться влітку. Звістка про неї приходить майже одразу, і вся історія йде назустріч цьому дню. Пологи трапляються в тяжких обставинах, і приймає їх той, кого ти обрав своїми вчинками: жінки загону, Августина, ти сам або чужий лікар. Хлопчик отримує ім’я Андрій або Рігор; якщо народилася дівчинка, Альона називає її Августиною. Заради цієї дитини Міхась вчиться вибирати, і заради неї ж доживає до ранку: світанок, дитя на руках, розкритий батьків саквояж.